Le langage est source de malentendus’ – «Слова – джерело непорозуміння»,

Антуан де Сент-Екзюпері

 З таким підходом, за переклад взагалі можна не братися. Якщо припустити, що це і справді так, тоді виходить, що займатись перекладом це ніщо інше як переливати з пустого в порожнє. Але варто подивитись на цитату ширше, а саме в її контексті, що є, до речі, кращим другом перекладача, і тоді все виглядатиме інакше. Одразу перед очима постає руде лисеня, що мовить хлопчику у довгому шарфі про справжню дружбу та прив’язаність. Чи думав де Сент-Екзюпері, що на прикладі його тексту можна буде пояснити особливості роботи перекладача, мені невідомо, проте я спробую.

Так-от, почнемо з того самого контексту. Це така штука, що вимагає від перекладача максимальної концентрації на вихідному тексті в цілому. Своєрідне словесне оточення, де кожне слово виступає як джерелом, так і засобом тлумачення. Якщо ви колись стріляли з лука, то, можливо, знаєте, що перед пострілом треба натягнути тетиву, при цьому не завалюючи лікоть, а потім рішуче вистрілити. Мітити потрібно у самісіньку ціль, але тримати в полі зору ширший простір. І надто довго тримати натягнутий лук не варто, адже рука втомлюється і точність пострілу може постраждати. Приблизно так само працює перекладач: бачить кожне конкретне слово – наче мішень для пострілу, але не втрачає огляду оточення – тобто залишається в контексті. Якщо надто довго цілитись, зосереджуючись лише на певній фразі чи якомусь слові, то – рука не втомлюється, ні – але наче втрачається сама суть вправи, коли треба бути точним, швидким та акуратним.

Контекст буквально складають слова, що містяться в тексті, проте, як не парадоксально, перекладаємо ми не слова, а поняття. Звідси і всі принади перекладацького ремесла. Я розкажу про кілька з них.

Переклад – це така робота, в якій ви залежні. Не лише, власне, від того, чи є саме замовлення на переклад, але і від того, яке перед вами стоїть завдання. Коли перед вашими очима текст – він такий, який є, і нікуди від нього не подітися. Хтось інший так висловив думки, і вам тепер треба допомогти донести їх до іншомовної аудиторії. Велика радість працювати із вправно написаним текстом. Але буває і так, що переклад наче чіпляється за кострубатість вихідного тексту і сам стає не надто струнким. Я завжди запитую сама себе – ось тут варто відобразити стиль автора, чи приправити трохи переклад, щоб він легше читався? На такі питання відповідає кожен перекладач сам для себе.

З іншого боку, відповідальність за результат вашої роботи повністю лежить на вас. Іноді можна трохи поділити цей тягар із редактором, і хороший редактор – це як підтримка перекладачеві, так і додаткова гарантія для замовника. Проте повертаючись до феномену перекладацької роботи, бачимо ситуацію, коли з одного боку від вас нічого не залежить, бо ось він, текст, перед вами, з усіма його складнощами й непорозуміннями, а з іншого – залежить все, адже на виході має з’явитись якісний та зрозумілий продукт.

Щоб вдало владнати із цією задачею, перекладачеві потрібне таке вміння, як майстерність. Як суто технічна, так і творча. Технічна полягає у вправності використання засобів мови перекладу, що передбачає, відповідно, і володіння ними. Але моє улюблене – це майстерність творча. Здавалось би, можна припустити, що через щойно описану залежність від вихідного тексту, творчому потенціалу перекладача не лишається нічого іншого, як тихенько дрімати. Проте переклад це процес не суто механічний. Його можна приблизно порівняти із будівництвом башти з кубиків лего – набір елементів один і той самий, але що вийде в результаті – залежить від уяви творця. Я вже не кажу про художній переклад, тим паче переклад поезії, коли по суті створюється новий твір. Тут у жодному разі не йдеться про поділ авторства чи перевищення ролі перекладача, проте варто розуміти, що останній висловлює авторські думки іншою мовою. Власне, дуже ілюстративне українське слово «переклад» - ти наче накладаєш твір, тільки не на музику, а на інші слова...

Ось тут виявляється місце і для творчої свободи. Власне, найширше вона проявляється, безумовно, у художньому, літературному, публіцистичному перекладі. Взяти юридичний текст, то тут ви у лещатах суворого правового змісту, і відступати від нього не тільки не бажано, але і не дозволено. Але щоб творчо себе проявити як перекладач, відступати від змісту зовсім і не потрібно – бо вам же його саме і треба передати. Тут свобода проявляється у виборі засобів для його вираження. І дійсно, технічні тексти в них досить обмежені, і все ж у кожному тексті є «людські» слова, які можна по-різному позначити: за шкалою від «зрозуміло» до «вдало» і «красиво».

Такий характер роботи зумовлює і певні обмеження для перекладача, у першу чергу, часові. Кожен перекладач має свій денний «ліміт» ефективної роботи. Для мене це 4-5 годин, коли можна максимально вдало поєднати усі необхідні якості. Потім варто переключитись на іншу діяльність, краще за все фізичну: вийти на пробіжку, навести лад у кабінеті, вигуляти собаку, полити квіти в саду – і мозок повертається у робочий, перекладацький, режим. Мені при цьому доводиться кожного разу замислюватись, наскільки розумово активною і до міри виснажливою є перекладацька діяльність. І як відновлюється внутрішній ресурс, коли переключаєшся на спорт чи домашні справи. Тоді можна повертатись за робоче місце, щоб слова ставали джерелом порозуміння.

 

 

Ольга Бондаренко,

дипломований перекладач англійської, італійської та нідерландської мов

7 років досвіду