Відповідь на це питання складається з двох частин. Але спочатку трохи особистого.

Я дуже люблю вивчати мови за книжками. Граматичні вправи і використання артиклів, товсті паперові словники, стислі довідники. «О боже, лише не це!» - скажете ви. А мене вони зачаровують та наче «запрошують до діалогу». Так я вчу свій мозок запам’ятовувати нові слова та трамбую у нього сталі лінгвістичні конструкції. Найцінніше у цьому всьому для мене – сам процес. Мені це просто подобається.

Відповідно, в університеті, і я вже мовчу про середню школу, на мовних заняттях мені було, може, й не завжди легко, але неодмінно дуже цікаво. Якось на одному з курсів англійської, а, для довідки, це була не філологічна освіта, ми щосили працювали над розширенням свого словникового запасу. Була там і автомобільна термінологія, і всілякі сорти фруктів-овочів, і види будинків і навіть, чомусь, різновиди дахів. Більшість таких пар супроводжувались численними зітханнями моїх однокурсників щодо того «як це може знадобитись в житті». Я ж штурмувала списки слів – з перервами на сон – бо так краще запам’ятовується, і раділа, що маю можливість настільки збагатити свій словниковий запас.

Варто при цьому зауважити, що серед моїх товаришів по групі, зокрема у когорті зітхаючих, було багато тих, хто не одне літо провів в англомовній родині і говорив красивою англійською із автентичним акцентом. Але списки назв дахів і усіляких там сортів кукурудзи не лізли їм у голову. Чи варто тут додавати, що, за законами жанру, так би мовити, мені якось навіть дуже знадобились усі ті «передачі» і «гальмівні диски» на тренінгу з екстремального керування автомобілем?  Я залишала в собі місце цим знанням, ще навчаючись в університеті, і сама, наче, шукала нагоди  їх десь «притулити».

Перекладачам – їм дійсно цікава мова як засіб відображення світу. У певному розумінні для перекладача мова – це теж цілий світ: зі своїми правилами, примхами і закономірностями.

У цьому ось полягає перша частина відповіді на запитання. Перекладачам – їм реально цікава мова як засіб відображення світу. Для них це не лише інструмент комунікації. У певному розумінні для перекладача мова – це теж цілий світ: зі своїми правилами, примхами і закономірностями. Але це так, суто по-філософськи. Є тут, проте, і практичний аспект. Оскільки, скажімо, пересічному студенту, що вивчає англійську, вона цікава передусім як засіб спілкування – у відпустці, з робочих питань, із закордонними друзями тощо, то, відповідно, він хоче вміти передавати власні думки і бути в змозі розуміти думки співрозмовника. Тут я, звісно, сильно спрощую, адже є ще і кіно, і музика, і преса, і література – і тут навряд чи в здоровому глузді їх можна вважати буквально співрозмовниками (хоча мені от здається, що словники говорять до мене), все ж йдеться про розуміння мови для себе. А-от перекладач, він завжди виступає в ролі медіатора, або, якщо хочете, ретранслятора, між певними аудиторіями. Звісно, тоді він і дивиться на мову інакше – як на засіб такої медіації.

Порівняймо це, скажімо, з такою гіпотетичною ситуацією. Ось ви дізнаєтесь в новинах, що вийшов новий наворочений телефон із усілякими там майже необмеженими можливостями і функціями. Ви цю інформацію на основі наявних у вас загальних знань зрозуміли, перетравили, а якщо суть певної риси ви не зовсім вловили – пошукали в Інтернеті, що воно таке.

Тепер уявіть, що вам треба розказати цю новину своїй 85-річній бабусі, яка, хоч і цікавиться сучасними електронними приладами в міру своїх інтересів, все ще на рівні тактильних відчуттів пам’ятає, як набирала колись номер телефону свого хлопця вашого дідуся на дисковому апараті.  

Вам доведеться латати цю прогалину поколінь так, щоб і бабуся залишалась на хвилі прогресу, і суть новини не спотворилась. Приблизно те саме робить перекладач, коли повідомляє одній аудиторії інформацію, що походить від аудиторії іншої. І повірте, прірва у змістах часто більша за ту різницю між інноваційним девайсом і старообрядним телефоном, на якому – о, уявіть, не можна обирати мелодію дзвінка.

Тому перекладач підходить до вивчення мови інакше. Він повинен вміти пояснювати мовою аудиторії, для якої інформація призначена, складні вислови, терміни чи поняття.  Для цього потрібен відповідний інструментарій і, звісно ж, досвід, який має десь починатись, але варто закласти його потужну основу, щоб аудиторія початківця не страждала від труднощів перекладу. Але це зовсім інша історія.

Друга ж складова успішного перекладацького профілю в тому, що треба майже бездоганно володіти своєю рідною мовою. Вважається, що синхронний переклад, наприклад, краще ніж на рідну мову зробити не можна. Залишу це питання колегам, які спеціалізуються саме на ньому, але факт залишається непорушним: хай ви вивчили іншу мову у її середовищі, маєте вимову всім співвітчизникам на заздрість і без проблем прочитали в оригіналі модний сіквел, АЛЕ! якщо ваше знання рідної мови не засноване на непорушному  граматичному фундаменті,  і ви не поповнюєте із дня у день свій словниковий запас з публіцистичних та літературних джерел – краще залиште переклад перекладачам. Вони і владнають з цим професійно, і ще й задоволення отримають.

Ольга Бондаренко,

дипломований перекладач англійської, італійської та нідерландської мов

7 років досвіду

P.S. from KLS: Бюро перекладів КЛС відповідально ставиться до добору перекладачів. Нам важливо, щоб спеціаліст мав не лише відповідну освіту, але і безперервно вдосконалював свої мовні навички.